Єфименко Т.М.

Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Методи контролю і оцінки знань учнів

Однією з причин ускладнень у визначенні аналогів освітніх документів є недосконалість системи контролю та оцінювання в середніх навчальних закладах України. Контроль та оцінювання залишилися суб’єктивними, методи їх реалізації – застарілими. Отже виникає необхідність впровадження системи контролю максимальної об’єктивності та можливості вимірювання оцінки за допомогою якісних та кількісних показників. Впровадження сучасних методів контролю та оцінки у практику навчання в українських навчальних закладах забезпечило б дотримання вимог, що висуваються до контролю - об’єктивність, надійність, вимірюваність, цілеспрямованість, систематичність, тощо, і дозволило б зробити навчання ефективним та наблизити його до світових стандартів.

В області визначення різних методів контролю досягнуто значних результатів. Аналіз спеціальної літератури показує, що в методиці навчання іноземних мов робилося багато спроб щодо вирішення проблеми організації контролю і оцінки знань. Так, вченими були визначені зміст та завдання контролю, зокрема тестового, його функції в процесі навчання; створена класифікація контрольних завдань, сформульовані основні вимоги до розробки контрольних завдань, самої процедури адміністрування контролю; проаналізовані та описані особливості організації контролю різних видів мовленевої діяльності, іншомовних мовних навичок та мовленевих умінь; розглянуто специфіку контролю на молодшому, середньому та старшому етапах у середніх та вищих навчальних закладах (Банкевич В.Л., Бернштейн М.С., Брейгіна М.Є., Вітковська Ж.В., Володін М.І., Гордієнко В.О., Горчев О.Ю., Іванова Г.В., Кокота В.О., Красюк Н.І., Куніна О.А., Лисенко Л.В., Леонт’єв О.О., Поляков О.Г., Сотер І., Товмач О.Л. ). Незважаючи на те, що в педагогіці і методиці проведено багато досліджень з проблеми контролю та оцінки знань, умінь та навичок учнів, проблема організації контролю в школі залишається актуальною.

Метою дослідження є аналіз, узагальнення і осмислення досвіду використання сучасних методів контролю, а також визначення психологопедагогічних основ застосування тестового контролю при вивчені іноземної мови. Об’єктом дослідження є контроль і оцінка знань, умінь і навичок учнів. Гіпотезою дослідження виступає положення, згідно з яким навчальна діяльність учнів буде більш раціональною і продуктивною, більш ефективним буде вивчення іноземної мови при умілому застосуванні сучасних методів контролю (зокрема тестового).

Виявлення, контроль, оцінка і облік знань учнів – важлива проблема теорії і практики навчання. Без перевірки або самоперевірки засвоєних знань, набутих умінь і навичок неможливе якісне здійснення цієї проблеми. Тому контроль знань учнів завжди був, є і буде важливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін. Ще за радянських часів, з перших днів існування радянської школи, вчителі, організовуючи процес навчання і керуючи ним, завжди цікавилися результатами навчальної роботи, вивчали знання учнів.

Шкільна практика, життя настирливо вимагали систематичного контролю знань учнів, і вже в 1920 – 1921 навчальному році в школах ряду губерній широко практикувалися такі форми перевірки знань, як співбесіди, репетиції, заліки. Органи народної освіти змушені були визнати необхідність контролю знань учнів і запропонували створити замість старих форм перевірки знань учнів – нові, основані на даних дитячої психології і змісту навчального процесу.

Деякі педагоги (Богданова О.С., Миропольський О.С., Рашевський І.Ф., Странолюбський О.Н. та інші) пропонували звільнити дітей від надмірної опіки і контролю з боку вчителя, підкреслюючи, що пролетарська школа повинна поставити на перший план активний самоконтроль учнями своїх знань, умінь і навичок[2,54]. Інші (Євтушевський В.О., Рембрович М., Сухорський С.Ф. та інші) вважали, що контроль і оцінку знань має насамперед здійснювати вчитель; проводити її слід систематично, методика проведення контролю і оцінки знань повинна відповідати суті процесу навчання[7,159].

За ініціативою к. п. н. Сухорського С.Ф., в 70 -х роках в Україні була проведена значна робота по впровадженню у шкільну практику тематичної системи контролю і оцінки успішності учнів. Нагромаджено певний позитивний досвід здійснення тематичного контролю за успішністю учнів, раціоналізації методів перевірки, ширшого застосування усної і письмовой перевірки, методів графічної і тестової перевірки[8,61].

Останнім часом у педагогічній літературі, як у вітчизняній так і в зарубіжній, з’явилося чимало статей з питань контролю та оцінки знань учнів[1,86]. Так, певної популярності набула рейтингова система оцінювання знань учнів. В основу цього показника закладена оцінка в балах не лише на екзаменах, але й на заліках. При цьому забезпечується більша гнучкість оцінки знань, умінь та навичок. Рейтинговий узагальнений показник активізує навчально – пізнавальну діяльність учнів, підвищує відповідальність вчителів за оцінку знань, дає змогу перейти від дискретної жорсткої п’ятибальної оцінки до гнучкої індивідуальної, що забезпечує стимули до безперервного навчання, поглиблення знань[4,20].

Не залишилися байдужими до проблеми контролю і оцінки знань і наші Черкаські вчителі і дослідники. Зокрема Прокопенко Л.І. та Тевлін Т.Л. запропонували стобальну систему оцінки знань, зокрема для старшокласників. Вони обґрунтовуються тим, що така система дає змогу учням самим корегувати глибину вивчення окремих навчальних предметів[5,67]. Нові оцінні шкали, збільшуючись в інтервалі, підвищують поріг «чутливості», а також дають змогу викладачеві детальніше поділити навчальний матеріал з метою контролю.

Потрібно зауважити, що ще не всі вчителі вміють по справжньому користуватися таким потужним інструментом, вплив на психіку учнів, стимулювання їх пізнавальних можливостей, як об’єктивна оцінка знань. В книзі «Серце віддаю дітям» Сухомлинський В.О. справедливо твердив, що «…саме головне заохочення і саме сильне покарання в педагогічній праці – оцінка. Це найбільш гострий інструмент, використання якого потребує величезного вміння та культури… Якщо хочете, то оцінка – це один з самих тонких інструментів виховання»[6,57]. Почуття міри і додержання педагогічного такту, о’єктивності потрібні вчителеві завжди. Але найнеобхіднішими вони є при оцінюванні знань, умінь та навичок, бо цей процес найглибше проникає в особисті переживання учнів.

На досвіді вчителів Амонашвілі Ш.А., Шаталова В.Ф., Лисенко Л.В. було досягнуто великих успіхів у тому, що вони постійно дбають про високий рівень усіх складових частин процесу навчання: якісний, логічний виклад та пояснення навчального матеріалу; розвиток самостійної роботи учнів по оволодінню знаннями, вміннями та навичками; розвиток інтересу учнів до знань потребу систематизувати й узагальнювати свої знання, оптимальну повторюваність знань і закріплення в пам’яті учнів найважливіших елементів знань; систематичну й об’єктивну перевірку знань. Ці вчителі розуміють, що учні навчаються так, як їх перевіряють. Не існує такого вчителя, який би мав високі показники у своїй роботі, і в той же час нехтував перевіркою і оцінкою знань учнів[3,27].

Отже можна зробити висновки, що сучасний етап розвитку освіти в нашій країні можна назвати перехідним. Перехід від традиційних форм освіти до пошуку нових, більш ефективний, потребує створення якісно нової моделі системи контролю, яка б дала змогу об’єктивно оцінювати знання, уміння та навички учнів, виключаючи суб’єктивізм. Контроль та оцінка знань, вміння та навичок учнів є важливим елементом навчально – виховного процесу. При правильній організації він сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню.

Перед учителем стоїть завдання так організувати навчальний процес, щоб контроль природно включався в систему навчання як обов’язковий функціональний компонент, який забезпечує його цілеспрямованість та об’єктивність. Використовуючи традиційні форми і методи контролю та оцінки, вчителі повинні знайомитися з досвідом педагогів – новаторів та результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід, шукати нові ефективні методики контролю. Найбільш ефективною на сьогоднішній день формою контролю є тест. По – перше, він сприяє досягненню оптимальної дії всіх елементів системи навчання завдяки забезпеченню зворотного зв’язку, спрямованого на навчальну діяльність учителя та учнів. По – друге, зворотній зв’язок зумовлює подвійну природу функціонування контролю.

Деякі сторони знань, умінь та навичок предметний тест діагностувати все ж таки не може, наприклад вміння виражати свої думки в усній формі, а також глибину знань в області даної теми; обмежені також можливості перевірки попередніх знань. Та все ж тестовий контроль спрощує перевірку робіт учителем і дає змогу організувати рубіжний та підсумковий контроль, активізувати діяльність учнів шляхом охоплення контролем більшої кількості школярів, перевірити знання великого об’єму за невеликий проміжок часу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Адрощук А.О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально – виховному закладі // Педагогіка і психологія -1996. - №3 – с.86

2. Богданова О.С. Воспитательное значение оценки знаний учеников // Советская педагогика. – 1952 - №9 – с.54 -59

3. Лисенко Л.В. Модульне навчання і рейтингова система оцінювання знань учнів // Початкова школа. – 1995. - №3 – с.27

4. Мороз В. Рейтингова система оцінювання знань учнів // Освітянин – 1996. - №4. – с.20

5. Прокопенко Я.І., Тевлін Т.Л. Стобальна система оцінки знань старшокласників // Рідна школа. – 1992. - №9. – с.67

6. Сухомлинський В.А. Серце отдаю детям. – Киев, 1968. – с. 57

7. Сухорський С.Ф. Система обліку успішності в школі. – К.: Рад. Школа, 1968. – с. 159

8. Сухорський С.Ф. Самоконтроль і самооцінка учнями знань // Рідна школа. – 1996. - №5 -6. – с. 61